Питання електропостачання багатоквартирних будинків залишаються актуальними для ОСББ та управителів житла. Частину з них можна врегулювати в межах чинних правил, тоді як інші потребують комплексного підходу та змін до законодавства у сфері управління житловим фондом.

Про це йшлося під час виступу директора Департаменту із регулювання відносин та захисту прав споживачів на роздрібному ринку електричної енергії НКРЕКП Олега Кострикіна на Всеукраїнському форумі управителів багатоквартирними будинками «Управління житлом в умовах війни: практика управителів багатоквартирних будинків та ОСББ», організованому громадською спілкою «Асоціація управителів житла» 13 жовтня у Києві.

У своєму виступі представник НКРЕКП порушив питання укладання договорів на електропостачання, відповідальності за внутрішньобудинкові електромережі та обліку електроенергії, яку використовують для роботи ліфтів, насосів і освітлення місць загального користування.

Зокрема, він звернув увагу на положення статті 382 Цивільного кодексу України, відповідно до якої інженерне обладнання багатоквартирного будинку належить до спільного майна співвласників. Відтак питання утримання внутрішньобудинкових мереж та відповідальності за їхній стан безпосередньо стосуються ОСББ і управителів.

Із цим пов’язане й належне оформлення договірних відносин, особливо у випадках зміни управителя будинку. Щоб забезпечити безперервне електропостачання, важливо завчасно узгодити необхідні дії з оператором системи розподілу та постачальником електроенергії.

Окремо Олег Кострикін зупинився на обліку технологічних втрат у внутрішньобудинкових мережах та запобіганні безобліковому споживанню електроенергії. Також розглянули особливості застосування цін на електроенергію для гаражів і паркінгів, зокрема відмінності між побутовим і непобутовим споживанням та умови застосування фіксованих цін для технічних потреб гаражних кооперативів.

НКРЕКП залишається відкритою до діалогу з ОСББ, управителями та іншими учасниками ринку електроенергії. Така взаємодія допомагає не лише знаходити рішення поточних питань, а й визначати проблеми, які потребують подальшого законодавчого врегулювання.