Дата оновлення: 31.03.2019

Інформація про тарифоутворення на теплову енергію 

Що таке тариф ?

 Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію», а саме – тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

При цьому, статтею 20 цього ж Закону України визначено, що:

• тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;
• тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання;
• встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на теплову енергію повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

 Хто розробляє (розраховує) тариф? 

 Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець/виробник має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів де виконавець, це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник, це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Хто встановлює (затверджує) тариф

 Відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), належить, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію, тарифів на комунальні послуги (постання теплової енергії, постачання гарячої води) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Що включається до собівартості виробництва теплової енергії

 Елементами собівартості теплової енергії є, зокрема:

•  витрати на паливо (природний газ чи кам’яне вугілля);
•  витрати на електричну енергію;
• витрати на заробітну плату з нарахуваннями.
• амортизація;
• витрати на ремонт і поліпшення основних засобів;

 Що таке інвестиційна програма

 Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «інвестиційна програма» - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об’єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.

Джерела фінансування інвестиційної програми

 Порядком розроблення, затвердження, погодження, схвалення і виконання інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 серпня 2017 року № 1059 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 09.07.2020 № 1297) (далі – Порядок № 1059) визначено:

• джерела фінансування інвестиційної програми – кошти, за рахунок яких здійснюється фінансування заходів інвестиційної програми, зокрема тарифні, залишкові (за наявності), позикові (облігаційні позики, банківські кредити), позатарифні (бюджетні кошти (за умови співфінансування за окремими заходами), власні (інші надходження, отримані від здійснення господарської діяльності, пов’язаної і не пов’язаної з ліцензованим видом діяльності), залучені (одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб, інвесторів, гранти та інші кошти, що не заборонені законодавством));
• тарифні кошти – кошти, що включаються до тарифів на теплову енергію згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 25 червня 2019 року № 1174 (далі – Порядок формування тарифів), в обсягах амортизаційних відрахувань та виробничих інвестицій з прибутку;
• виробничі інвестиції з прибутку – складова частина структури тарифів, що утворюється від господарської діяльності ліцензіата та направляється для фінансування заходів інвестиційної програми, спрямованих на розвиток виробництва;
• залишкові кошти – кошти для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, які не використані протягом попередніх періодів, накопичені на поточному рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до вимог Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері теплопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 750 (далі – Порядок зарахування коштів), а також утворені за рахунок економії тощо.

Відповідно до положень Порядку формування тарифів планування виробничих інвестицій, спрямованих на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію власних основних засобів, задіяних у діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, та/або коштів на погашення основної суми запозичень відбувається окремо за ліцензованими видами діяльності в залежності від необхідності формування цих заходів за рахунок прибутку та відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої та схваленої відповідно до вимог Порядку № 1059.

Таким чином, інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об'єктів і пооб'єктних обсягів інвестування, джерел фінансування з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Розроблення та погодження інвестиційних програм

 Статтею 26¹ Закону України «Про теплопостачання» визначено, що інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання.

Механізм розроблення, затвердження, погодження, схвалення і виконання інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, установлений Порядком № 1059.

Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають в уповноваженому банку спеціальні рахунки.

На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання.

Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії та сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

Крім того, згідно з вимогами Порядку № 1059, орган місцевого самоврядування погоджує інвестиційну програму на планований період та план розвитку ліцензіата. У разі виконання робіт у різних населених пунктах необхідне погодження кожного органу місцевого самоврядування, на адміністративній території якого ліцензіатом здійснюється ліцензована діяльність.

У разі наявності в інвестиційній програмі на планований період заходів щодо об’єктів теплопостачання, що не перебувають у комунальній власності, за необхідності надається відповідне погодження органу місцевого самоврядування на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об’єктів теплопостачання.

Контроль за виконанням суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання інвестиційних програм, відповідно до пункту 7 Порядку здійснення контролю за виконанням інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 552, здійснюється органом контролю шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Повноваження органів місцевого самоврядування

НКРЕКП звертає увагу, що на формування тарифів на теплову енергію також суттєво впливають органи місцевого самоврядування, так:

- статтею 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням. Це безпосередньо пов’язано з формуванням підприємством річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, погодженого та затвердженого органами місцевого самоврядування (додаток 2 до Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання (підпункт 2 пункту 2.2 розділу II));

- Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22 жовтня 2002 року №112 «Про затвердження Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» зазначається, що до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься погодження загальновиробничих питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів;

- статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:

• регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;
• затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;
• затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;
• здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;
• погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;
• встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії;
• погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;
• сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

- статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

 Крім того, відповідно до чинного законодавства до повноважень органів місцевого самоврядування належить: погодження температурних графіків роботи теплових мереж; встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

 Прозорість у процесі встановлення тарифів та схвалення інвестиційних програм

 Дотримуючись визначених чинним законодавством принципів державної регуляторної політики, відкритості, прозорості, гласності, врахування громадської думки, відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та доступності процесу державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП постановою від 30.06.2017 № 866 затверджено Порядок проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Порядок відкритих обговорень), який визначає, що до винесення питання щодо встановлення цін (тарифів)/змін до них на відкрите обговорення НКРЕКП ліцензіат має провести відкрите обговорення (відкрите слухання) на місцях питання щодо необхідності встановлення цін (тарифів)/змін до них із залученням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (якщо проект рішення стосується розвитку окремого регіону та/або територіальної громади) за процедурою, наведеною у цьому Порядку.

Рішення щодо встановлення тарифів/схвалення інвестиційних програм приймаються НКРЕКП на відкритих засіданнях, які проводяться після розгляду поданих заявником документів та аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними структурними підрозділами НКРЕКП і підготовки їх пропозицій, шляхом усебічного та повного з’ясування позицій усіх учасників відкритих засідань і оформлюються постановою НКРЕКП.