Дата оновлення: 15.05.2026

Щодо підвищення тарифів

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одним із принципів, на яких ґрунтується державна політика у сфері житлово-комунальних послуг, є забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 10 Закону «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Статтею 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та статтею 6 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» встановлено, що тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об’єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Варто зауважити, що на зміну вартості окремих складових структури тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення впливають чинники, які не залежать від підприємства, а саме: збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, податків, зборів, платежів, підвищення або зниження цін (тарифів) на реагенти, паливно-енергетичні ресурси, придбання води в інших суб’єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб’єктами господарювання, курсу валют за наявності зобов’язань по запозиченнях (кредитах, позиках) міжнародних фінансових організацій тощо.

Тому приведення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення до економічно обґрунтованого рівня є об’єктивним та необхідним заходом для належного функціонування підприємств, що забезпечують споживачів питною водою та послугами водовідведення.

Щодо різного рівня тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення

Формування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, з урахуванням фактичних даних та основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків, зборів, платежів, цін (тарифів) на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Слід зазначити, що специфіка господарської діяльності підприємств, що забезпечують послугами з централізованого водопостачання та водовідведення споживачів різних регіонів України, базується на різних чинниках, які об’єктивно впливають на фінансові результати діяльності цих підприємств та рівень тарифів. Різний рівень тарифів на підприємствах водопостачання та водовідведення значним чином залежить від місцевих особливостей виробництва та надання цих послуг, а саме: від джерела водопостачання, його віддаленості від споживачів, якості води в джерелі водопостачання, технології очищення, обсягу реалізації послуг водопостачання та/або водовідведення, стану основних фондів, розгалуженості комунікацій та багато інших факторів, які впливають на величину собівартості тарифів.

Разом з тим зауважимо, що 11.03.2026 набрав чинності Закон України від 10.02.2026 № 4777-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості», пунктами 4, 7 і 10 розділу І якого були внесені зміни до законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», згідно з якими на період дії воєнного стану та протягом дванадцяти місяців після його припинення або скасування повноваження щодо ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення і здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов у відповідній сфері передані від НКРЕКП до обласних та Київської міської державних адміністрацій, а стосовно встановлення тарифів на послуги з централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення – до органів місцевого самоврядування або військових адміністрацій населених пунктів (у разі їх утворення).

Тобто, на сьогодні здійснення вищезазначених заходів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тимчасово належить до повноважень органів місцевого самоврядування або військових адміністрацій населених пунктів (у разі їх утворення).